Пользовательский поиск

Книга Стрімголов. Історія одного життя. Переводчик - Ломакіна Олена. Содержание - 206

Кол-во голосов: 0

206

Ріп ван Вінкль — персонаж однойменної новели американського письменника Вашингтона Ірвінга. Ріп ван Вінкль — житель села поблизу Нью-Йорка, який проспав двадцять років у горах і спустився звідти, коли всі його знайомі померли. Цей персонаж став символом людини, яка геть відстала від часу і змарнувала своє життя.  — Прим. перекл.

207

«Лансет» — щотижневий рецензований загальний медичний журнал. Один із найвідоміших, найстаріших та найавторитетніших загальних часописів з медицини (заснований у 1823 році). Має редакційні офіси в Лондоні, Нью-Йорку та Пекіні.  — Прим. перекл.

208

The Journal of the American Medical Association — щотижневий міжнародний медичний журнал, що видається Американською медичною асоціацією з 1883 року.  — Прим. перекл.

209

«Брейн» — щомісячний рецензований науковий журнал із неврології, що видається у Британії з 1878 року. — Прим. перекл.

210

Олександр Лурія (1902–1977) — радянський психолог, засновник напряму ней­ропсихології. — Прим. перекл.

211

…І страхом, оскільки, читаючи її, я замислився, яке місце мені приготоване у світі? Лурія вже з’ясував, розповів, написав і обміркував усе, що я будь-коли міг сказати, написати чи обміркувати. Я так засмутився, що розірвав книгу навпіл (а потім мав купити у бібліотеку новий примірник і придбати ще один для себе).

212

Можливо, тут на мене вплинуло те, що Вільям Джеймс писав про свого вчителя Луї Аґассіза — як Аґассіз «зачиняв студента у кабінеті, повному панцирів черепах чи лобстерів, або ж устричних мушель — без жодної книги чи знаряддя, що могли б йому допомогти, і не випускав його звідти, доки той не розкриє усіх особливостей цих об’єктів».

213

Під час страйку 1984 року все було інакше. Тоді упродовж сорока семи днів нікому не дозволялося перетинати лінію пікету. Чимало пацієнтів через це потерпали, тридцять із них померли від недбалого догляду, про що я повідомив батькові у листі, попри те, що тимчасові працівники й керівництво наві­дувалися доглядати за ними.

214

Едвард Гіббон (Edward Gibbon, 1737–1794) — один із найвидатніших англійських істориків XVIII століття, вважається засновником сучасної західноєвропейської історичної науки, подекуди висловлював надто спрощені погляди на історичні події. — Прим. перекл.

215

Раймонд Ґрін з видавництва «Хейнеменн» (який написав схвальний відгук на «Мігрень» після того, як вона побачила світ на початку 1971 року) хотів, щоб я створив книгу про паркінсонізм «так само», як про мігрені. Це мене водночас і надихало, і охолоджувало: я не хотів повторюватися, відчував, що книга має бути зовсім іншою, проте гадки не мав, якою саме.

216

День праці — національне свято у США, що відзначають у перший понеділок вересня. — Прим. перекл.

217

Шива — в юдаїзмі тижневий період скорботи за найближчими померлими родичами, упродовж якого члени родини збираються в одному домі (переважно у домі померлого) і приймають співчуття від відвідувачів. — Прим. перекл.

218

Однак, коли кілька місяців по тому я повернувся до Лондона, дядько Дейв сам уже був смертельно хворий. Я навідував його у лікарні, проте він був надто слабким для розмов. Тож, на жаль, це був прощальний візит до дядька, який у моєму власному дитинстві став мені важливим наставником, і я так ніколи й не дізнався, якою була мама у свої дитячі роки.

219

Зі смертю мами і завершенням «Пробуджень» (тоді книга ще не мала назви) я відчув дивне, непереборне бажання читати й дивитися п’єси Ібсена; він відгукувався у мені, у моєму стані, і тільки його думки були мені стерпні. Повернувшись до Нью-Йорка, я відвідував кожну п’єсу Ібсена, на яку лише міг потрапити, але ніяк не міг знайти, де грають виставу, яку я понад усе хотів побачити — «Коли ми, мертві, пробуджуємося». Нарешті у середині січня я дізнався, що цю п’єсу ставлять у маленькому театрі на півночі Массачусетсу, і одразу ж подався її дивитися. Погода була жахлива, вузькі дороги були підступні. Це була не найкраща з вистав, проте я ототожнив себе з Рубеком, художником із комплексом провини. У ту мить я вирішив, що маю назвати книгу «Пробудження».

220

Ганна Арендт (Hannah Arendt, 1906–1975) — німецько-американський філософ єврейського походження, політичний теоретик та історик. Її вважають піонером у дослідженні тоталітаризму і класиком у визначенні його як соціального явища. — Прим. перекл.

221

Він лишив у Нью-Йорку і свою стереосистему, й усі платівки, що мав — а це чимало звичайних (на 78 об./хв) і довгогральних, — і попросив мене «наглядати за ними». Я багато років зберігав і програвав їх, хоча з часом ставало все важче замінювати трубки в підсилювачі. У 2000 році я передав їх до архіву Одена в Нью-Йоркській публічній бібліотеці.

222

Честер Келмен (Chester Simon Kallman, 1921–1975) — американський поет, лібретист, перекладач. — Прим. перекл.

223

Річард Ґреґорі (Richard Langton Gregory, 1923–2010) — британський психолог, професор нейропсихології, емерит в університеті Брістоля. — Прим. перекл.

224

А потім тон листа змінився, і я дізнався дивовижну історію його знайомства з Павловим: старий (тоді Павлову було вже за вісімдесят), на вигляд, як Мойсей, розірвав першу книгу Лурії навпіл і шпурнув йому під ноги: «І ти ще смієш називати себе науковцем!». Лурія відтворив цей приголомшливий епізод із такою яскравістю та пристрасністю, що однаковою мірою відобразив комізм і трагізм ситуації.

225

Тейт — мережа галерей Великобританії, в якій представлено найбільше зібрання англійського мистецтва XVI–XX століть у світі, а також колекція світового та сучасного мистецтва. — Прим. перекл.

226

Віґмор-хол — міжнародна концертна зала у Лондоні. — Прим. перекл.

227

У 2007 році, перед початком п’ятирічного контракту на посаді професора неврології у Колумбії, я мав пройти медичну співбесіду, щоб бути прийнятим на роботу в лікарню. Зі мною була моя подруга й помічниця Кейт, і в певний момент медсестра, яка проводила співбесіду, сказала: «Я маю спитати у вас дещо досить особисте. Бажаєте, щоб міс Едґар полишила кабінет?». «Не обов’язково, — відповів я. — Вона втаємничена у всі мої справи». Я гадав, що вона збирається запитати мене про інтимне життя, тож, не дочекавшись її запитання, бовкнув: «Сексу в мене не було тридцять п’ять років». «Ой, бідолаха! — сказала вона. — Треба нам щось із цим зробити!». Ми посміялися; вона всього лише збиралася запитати в мене номер карти соціального страхування.

228

Роберт Грейвс (Robert Ranke Graves, 1895–1985) — британський поет, романіст і критик. — Прим. перекл.

229

Ґрем Ґрін (Henry Graham Greene, 1904–1991) — англійський письменник і драматург,співробітник британської розвідки в 1940-х роках. — Прим. перекл.

230

Джеймс Гілтон (James Hilton, 1900–1954) — англійський письменник, автор бестселерів, голлівудський сценарист. — Прим. перекл.

231

Мутизм — у психіатрії та неврології стан, коли хворий не відповідає на запитання і навіть знаками не показує, чи він згоден вступити в контакт. — Прим. перекл.

232

Кілька років по тому я зауважив, що дивні непостійні стани, які я раніше спостерігав у постенцефалітичних пацієнтів, тепер проявлялися і в «звичайних» хворих на паркінсонізм, які вживали леводопу. Завдяки більшій стійкості їхньої нервової системи ці ефекти могли не проявлятися по кілька років (водночас у пацієнтів із постенцефалітичним синдромом вони розвивалися у межах кількох тижнів чи місяців).

233

У 1978 році Кітті вирішила піти на пенсію. Ми думали, що вона досягла стандартного для цього віку — шістдесяти п’яти років, проте пізніше дізналися, що їй вже за дев’яносто, хоча вона здавалася на диво молодою і жвавою (чи ж могла музика підтримувати у ній молодість?). На заміну Кітті прийшла Конні Томейно, енергійна молода жінка з ученим ступенем з музикотерапії, яка організувала грандіозну, масштабну програму з терапії музикою, виявляючи підходи, найбільш відповідні для хворих на набуте слабоумство, амнезію чи пацієнтів з афазіями. Наша з Конні співпраця тривала багато років — вона й зараз працює в Бет-Авраамі і є керівником Інституту музики й неврологічних функцій.

Комментарии(й) 0

Вы будете Первым
© 2012-2018 Электронная библиотека booklot.ru