Пользовательский поиск

Книга Відпочинок на Ортені.. Содержание - X Його ім’я було тим звуком, яким ортенський океан застерігав своїх дітей про бл...

Кол-во голосов: 0

У земному готелі для Уповноваженого був влаштований пишний прийом. Схоже було на те, що смерть ортенців на Землі не дуже засмутила їхніх співвітчизників, а може, вміли тактовно приховувати свою скорботу. Як би там не було, а Уповноваженого швидко охопило те приємне відчуття спокою, затишку і повного відпочинку, яке заполонює кожного землянина, який потрапляє на Ортену. Напрочуд легко і швидко йому вдалося дійти згоди щодо експерименту “Інформатор”. Десятка ортенського Інформатора ні в чому не перечила землянам. Вона навіть знайшла можливість дещо ущільнити строки. Все йшло прекрасно, і про Арсена Уповноважений у справах космічної моральності згадав тільки тоді, коли залишився сам-один у готельному номері.

Він таки шукав поглядом Арсенове обличчя між привітними, задоволеними лицями земних туристів, які мелькали у готелі, - намагався заспокоїти себе, переконати в тому, що не забував про Арсена.

Але того не було. Зумисне не захотів показуватися на очі Уповноваженому у своїй затятій упертості чи не було його в готелі?

- А це ми зараз вияснимо, це ми зараз будемо знати, - потягуючись на канапі, сам до себе пробурмотів Уповноважений і, не встаючи, натиснув на кнопку виклику. - Прийміть запит про місцеперебування земного туриста Арсена Сторожука.

Відповідь, не за ортенськими правилами, довго барилася. Так довго, що Уповноважений уже вирішив, що з незрозумілих причин не спрацювало з’єднання, а тому виклику не було прийнято, і хотів повторити його ще раз, коли почув відповідь:

- Земний турист Арсен Сторожук цієї ночі самовільно захопив човника і таємно відправився в океан. Почато розшуки. Підстав для хвилювання немає, оскільки човник оснащений усім необхідним для подорожі, і райони в радіусі його можливого пересування контролюються. Як тільки буде одержано перші повідомлення про місцеперебування Сторожука, шанованого гостя з Землі, буде негайно повідомлено.

Уповноваженого у справах космічної моральності немов пружиною підкинуло із зручної канапи.

- Чому не повідомили Землю про його зникнення?! - навіть незчувся, що кричить.

І тут уже відповідь не забарилася:

- Ми не знали, що його місцеперебування настільки цікавить Землю, що ми повинні дублювати ваш зв’язок. Земля жодного разу не викликала його, та й він ні разу не проявляв бажання зв’язатися з Землею.

“Вони ж думають, що Арсен підключений до земного Інформатора, як кожна нормальна людина! Тому такий спокій. Що робити? Де його шукати?”

- А він, випадково, не вирушив відвідати місце загибелі Ореста? - раптом вирвалася перша-ліпша думка.

- Ні! - твердо, без жодних сумнівів. - Він його вже відвідував з нашим провожатим, і більше такого бажання в нього не виникало.

- Дякую. Чекатиму ваших повідомлень - сказав якомога спокійніше.

Але насправді спокою в нього не було. Вперше, відколи пам’ятає себе, Уповноважений спав погано, весь час йому то снилися, то марилися якісь неприємні видива. А вранці, теж уперше в житті, він схитрував перед ортенцями, не виявив своїх справжніх намірів. Свої задуми довірив тільки земному Інформаторові, де вони зберігатимуться і, може, колись стануть вартими чиєїсь уваги.

На Землю Уповноважений повідомив, що відправляється в подорож по Ортені, кінечним пунктом якої буде місце загибелі Ореста Кюна. А ортенців попрохав лише про одне: дати змогу відвідати місце загибелі Ореста Кюна, щоб віддати останню шану славному синові Землі і тим дотриматися їхнього священного ритуалу. І хоча це був не кращий маневр, іншого виходу в нього не було.

Перед вирішальним етапом експерименту він просто не міг допустити ще однієї смерті землянина. Про те, що смерть може загрожувати і йому, Уповноважений не думав.

X

Його ім’я було тим звуком, яким ортенський океан застерігав своїх дітей про близькість Вогняного потоку. Саме так він виспівує на тій межі, переступати яку ортенцям не слід, бо далі на них чекає смерть. Та земляни про це не знали, для них він був звичайним ортенцем 56334. Нічого не чули вони й про Вогняний потік. Про нього зараз знає тільки один землянин - цей клятий Арсен. Це вже достеменний факт, і не варто дурити себе сумнівними припущеннями. Яка прикра помилка! Не слід було оцінювати цього суб’єкта за стандартом логічної поведінки пересічного землянина. Шість годин сну вночі - для них священні. А цей, бач, погребував сном, і коли всі спали, затаївшись від ортенців, викрав човник і стрімголов помчав у нічний океан. Інших землян ніколи не мучить безсоння, не турбують неспокійні думки, а особливо тут, на ортені, де вони постійно перебувають під дією заспокійливого навіювання. Це в них, ортенців, ніколи не буває глибокого сну, завжди дрімають упівока, вловлюючи крізь сон усе, що діється навколо, і наближення іншої живої істоти.

Чи й у землян було так раніше, тоді, як народився Арсен?

Коли вранці ортенець 56334 вирішив підключитися до каналів Інформатора, які сполучали б його з Арсеном і повідомили, що той поробляв за цей час, то розгубився: канали були зруйновані.

Ортенця охопив жах. Зберегти все те в таємниці він уже не міг. Інформатор і його ні на мить не випускав із своїх лабетів. Звичайно, він, як один з Десятки, міг від’єднатися від Інформатора, але це вже нічого не дасть.

Що встиг подумати і про що дізнатися землянин за той час, коли вийшов з-під контролю Інформатора? Якщо дуже багато, то тим сам собі підписав смертний вирок. Їм легше буде пояснити Землі ще один “трагічний випадок” з шановним гостем, ніж допустити викриття їхніх намірів. Тим паче, що Арсен, як і Орест, не під’єднаний до Земного Інформатора.

Ортенець знову й знову перебирає час їхньої подорожі до Шпилястих скель і не знаходить нічого підозрілого. Найнебезпечнішим у їхній справі було б встановлення контакту Арсена з кернами. Невже він зумів зробити це? Коли? Він ні на мить не випускав землянина з-під своєї опіки. Хіба що тоді навмисне спровокували ту погоню, щоб відволікти його увагу? А тим часом інший керн... Та ні, іншого керна поряд з човником не могло бути, інакше Інформатор негайно повідомив би про нього. Інша річ, якщо той керн, якого він розшматував, щось залишив Арсенові і те щось Арсен непомітно заховав. Що ж то була за річ, коли вона змусила землянина втекти з міста? Роздумуючи, перебираючи сотні варіантів, ортенець дійшов висновку: тільки послання від Ореста могло допомогти йому перебороти жах перед кернами.

Керни давно прагнули до спілкування з землянами. Але тут ортенці були пильними. І, можливо, завдяки цьому та ще тому, що в жителів Землі розвинута якась підсвідома відраза до всього потворного, кернам не вдалося привернути на свій бік жодного землянина. Крім Ореста. А тепер ось і Арсена...

Тільки б наздогнати йому Арсенів човник! Він миттю розквитається з ним за надмірну цікавість. І при цій думці мимоволі його тіло наїжачилося, як перед вбивчим стрибком.

Ортенець 56334 знав: від моменту втечі Арсена він полишений сам на себе. Хоча нерозривно пов’язаний з Інформатором і при балонні про кожен його крок може дізнатися вся планета, йому ніхто не прийде на допомогу. Якщо він не вийде переможцем із цієї ситуації, то заслуговуватиме на страшну кару або й на смерть. Кожен ортенець має покладатися на власні сили. Навіть один із Десятки Інформатора. Його, не задумуючись, принесуть у жертву, коли це буде для блага процвітання й успішного здійснення планів любої Ортени. ортенці не відзначені такою печаттю сентиментальності, як земляни, вони визнають тільки доцільність і розум. Все інше не варте серйозної уваги.

Океан був на диво пустельним, жодного човника, жодної живої істоти не траплялося по дорозі, і це чомусь ще дужче лютило ортенця.

Керни... Кляті керни! Все через них. Панькалися з ними, носилися, як з болячкою, замість того, щоб просто знищити. Рішуче й назавжди. Будь його воля, від цих створінь і згадки не лишилося б. Нікчемні! Вони ніяк не можуть забути, що були колись наземними мешканцями Ортени. Було, та загуло... Щоправда, в розумі і вмінні їм не відмовиш. Це вони побудували дивовижні міста для ортенців, започаткували ортенську індустрію на дні океану, заклали плантації їстівних водоростей там, де вони раніше не росли. Одне слово, робили все, що було не під силу ластам ортенців. Здавалося б, для ортенців прийшла ера щастя. Але тут почало творитися щось неймовірне. Щодалі все більше кернів, спершу таких слухняних, почали зривати бляшки Інформатора із своїх грудей і тікати в Шпилясті скелі та інші глухі місця, де жили їхні дикі побратими. І ці керни, як він цілком щиро розповідав Арсенові, були лихом ортенців. На раді Десятки постало питання про повне знищення кернів, яких мусили замінити земляни. Керовані Інформатором на відстані, вони не зможуть чинити опору ортенцям і сліпо виконуватимуть їхню волю. Коли б тільки потрапив до рук цей Арсен.

12
© 2012-2016 Электронная библиотека booklot.ru